Преступление и наказание. Идиот

Романи «Злочин і кара», «Ідіот», поряд з «Бісами» «Підлітком» і «Братами Карамазовими», входять в так зване «П'ятикнижжя» Ф. М. Достоєвського: їх роль в світовій літературі порівнюють за значимістю з першими п'ятьма книгами Біблії - П'ятикнижжям Мойсея. Глибоко соціальні і в той же час трактуючі про фундаментальні питання буття, ці романи багато в чому змінили наші уявлення про можливості літератури і природу людини. Першим з цих великих творів Достоєвського став роман «Злочин і кара» (1866). Він був задуманий як «психологічний звіт одного злочину», однак письменник далеко відступив від початкових планів, змусивши читача роздумувати про гріх і спокуту, про межі дозволеного, про духовну смерть і воскресіння. Основну ідею роману «Ідіот» (1868) Достоєвський сформулював так: «... Зобразити позитивно прекрасну людину. Важче цього немає нічого на світі, а особливо тепер». «Князь-Христос» виходить на проповідь, і в його слова Достоєвський вкладає свої заповітні думки про російську душу і віру